| Вже вчетверте по-над берегом Хаджибейського лиману розігралося старовинне народне свято, одне з основних у Сварожому Колі - Купайла. 
Цього року громада "Мокоша" запросила до співорганізації свята молодіжний рух "Мовний ренесанс" і декілька слов`янських організацій. Вони дуже допомогли нам у оформленні та підготовці свята, що й зробило його трохи масштабнішим та цікавішим, ніж зазвичай.
Свято зібрало понад півсотні людей, об`єднаних спільною ідеєю відродження народної слов`янської культури та віри.
Наші дівчата, всі в віночках, розбирали кольорові стрічечки і уквітчували ними Деревце-Купайлицю, щоб хлопці мали змогу поборотися і, можливо, отримати прихильність власниці стрічки, котру вони зірвали.
Опісля всі проходили крізь вербову браму, очищаючись і оздоровлюючись, а помічники обрядодія запалили священне Вогнище.
Опісля принесення треб і прославляння Богів, святкуючі проходили крізь запалену браму, щоб остаточно залишити смуток, біль та душевний накип по той бік Сонцевороту.
...дівчата відважно захищали ляльку Морени...
...а хлопці - ляльку Купайла...
Громада дружно спускалася до лиману, вкриваючи свій шлях співом, котрий задавав вокаліст одеського гурту "Реанімація" Денис Хотячук.
Біля самої води ми спускали до лона лиману вогняне колесо на честь повороту Сонця "на зиму", на честь поєднання Води і Вогню, Жіночого та Чоловічого, що породжує саме Життя. Дівчата ж пускали вінки, а суджені, якщо були присутні, виловлювали їх з води; якщо ж таких не було - віночки плили далі, шукаючи щастя для своїх власниць...
Чекаючи, поки остаточно насунеться вечірня темрява, рідновіри тверезо і здорово відпочивали. Традиційно мали місце "чоловічі розваги", серед яких, звісно "лава на лаву" - випробувати свою силу, мужність та витривалість у славу Богів закортіло багатьом.
Під час запалення Купальця із заходу посунули набряклі дощем хмари, по-над водою блимнули перші блискавиці. Це не зупинило і не налякало святкуючих, навпаки - була радість від того, що сама Природа святкує разом із нами!
Ми водили хороводи, джерелом сунули у "кривому танці", стрибали через вогнища і віддано славили Рідних Богів! А коли почалася злива, дружньо рушили назад, до Одеси, забираючи з собою гарний настрій і Лад у Серці.
Хай славляться Рідні Боги й святі Предки рік від року, хай оживає Русь у дійствах наших, хай відроджується наші душі у світі етніки й народної культури, стаючи знов собою посеред сліпого й безжалісного виру сучасності!
| 
