24 листопада, за українським народним календарем,
відбулося одне з найчарівніших свят осені - Доля, на яку споконвіку
проводилися дівочі гадання. Традиція зберігла безліч прикмет, за
допомогою яких дівчата намагалися визначити чи скоро їм заміж, яким буде
наречений, звідки прийде тощо. Ось деякі з них:
Вишневi гiлочки.
Дiвчина ставить сьогоднi потайки зламанi в сусiдському саду гiлочки
вишнi в воду. Якщо до Коляди розпустить квiти, в цьому роцi замiж.
Сон. На нiч за вiкно дiвчина вивiшує рушник. Буде з ранку сухий - не замiж, вологий - замiж.
Масляна.
Дiвчина опiвночi виходить на роздорiжжя з млинцем на головi та запитує в
першого стрiченого чоловіка iм`я. Це iм`я буде й в нареченого або той
буде схожий на стріченого.
Конопельки. Сiять коноплi та замiтають, приказуючи: "Юбкою волочу, бо замiж хочу". Насниться наречений.
Пес.
До сходу Сонця дiвчина в рота набирає води. Треба донести до хати та
замiсити в нiй вареник. Чий песик перший вiзьме - та перша замiж.
Дзвiн. Опiвночi дiвчина виходить на роздорiжжя. Якщо почує дзвiн - цього року замiж. Де залає собака чи впаде зiрка - там наречений.
Полiнце.
Дiстають з дров полiно, щоб дізнатися, яким буде чоловiк. Якщо поліно
гладке - бiдним, пряме - добрим, шершаве - багатим, коряве - задиракою.
Гук. Дiвка вибiгае за калитку та гукає. Де вiдгукнеться - звiдти й наречений буде.
Дим.
Береться свічка, газета чи будь-який інший предмет, який розумно можна
спалити. Власне, й спалюється у темряві (вочевидь, з підсвіткою). Тінь
показує майбутній дім або професію нареченого.
Дзеркальний коридор.
Навпроти один одного ставляться два дзеркала: велике та маленьке. З
обох боків від дзеркал по свяченій свічці, за великим дзеркалом - стакан
зі свяченою водою. У стакані - обручка когось, хто вже вінчався. Перед
цим гаданням рекомендують закликати дух нареченого - розтопити третю
баню (духам), дівка задом з подвір`я йде до хати, на порозі задирає
подол. Опівночі вона голою розпочинає гадання. В дзеркалах має початися
своєрідне "кіно", відображене в якому має здійснитися.
Натщесерце. Дівчина цілий день поститься, а ввечері з першим шматком їжі йде під вікна Долю слухати. Щось має почути всередині себе.
Сковорода.
На солому ставиться сковорода, заповнена водою. У воду опускають
камінь. Потім дівчата обережно, щоб не зрушити все, витягають по одній
соломінці з-під сковороди. При цьому дивляться, як веде себе камінь і
вода. Якщо розплескається - бурхливе життя буде, якщо гладка вода -
спокійне. Відаючі люди також слухають, що Доля водою промовить.
Абетка. Береться миска,
заповнюється до половини подою. З паперу нарізаються невеликі однакові
за розміром клаптики, на яких пишуть усі літери українського алфавіту, з
яких можуть починатися чоловічі імена. У воду опускається невелика
свічечка, накшталт цієї,
декілька разів обмакується, щоб не тонула, а потім відпускається у
"вільне плавання". До якої з літер пристане - з такої буде починатися
ім`я нареченого.
| 
