Ім`я: Дажбог, Дайбог, рос. Даждьбог.
Епітет: Трисвітлий.
Значення: 1) Бог Сонця і Бог-Сонце, син Сварога. Запліднює (за однією з версій; можливо, Сварог через нього) Матінку-Землю навесні, підтримує життя у Природі Своїм теплом і ласкою. Персоніфікація Небесного Вогню.
2) Безпосередньо породив предків слов`ян-русичів, які у "Слове о полку Игореве" називаються Онуками Дажбожими. Відповідно, піклується про їхній добробут ("дай-бог").
3) Відображення архетипу помираючого і воскресаючого Божества у Слов`янській Традиції.
Лики (прояви, грек. іпостасі): Коляда і Купайло. Часто до його ликів також "зараховують" Ярила (як весняне Сонце).
У "двовір`ї": Ісус Христос.
Аналоги в інших індоєвропейських традиціях: вед. Савітар, Сур`я; індоіран. Мітра (у пізніх формах); грек. Геліос; герм. Соль/Суль (тобто Сур`я із закономірною зміною санскр. "р" на "л" у герм. мовах); кельт. Луг, Дагда.
Згадується у: "Повість врем`яних літ" (Іпатіївський список), "Слово о полку Игореве", давньоруський твір "Слово об идолах"; декілька весільних пісень (див. роман Ю.Яновського "Чотири шаблі"); можна також вважати колядницький рефрен "Ой, Дай Боже" залишком молитовного заклику до цього Божества; у "Велесовій книзі": д. 1, 4-А, 24-А, 25, 31 тощо (у різних варіантах всього на 21 дошці).
День тижня: Неділя (англ. Sunday).
Свята річного кола: Дажбогу безпосередньо присвячені 4 основних сонячних свята: Коляда/Різдво (24-25 грудня), Великдень (між 20 і 25 березня), Купайло (між 21 і 25 червня), Світовит/Овсень/Радогощ (між 21 і 25 вересня). Якщо розцінювати Ярила як лик Дажбога, відповідно, до цих свят можна додати ще й "яриліні". У РВ РПВ Дажбог також шанується 1 червня і Третій Спас (+ РПК; 16 чи 18 серпня).
Атрибути: Колісниця, солярне колесо (за Збруцьким ідолом).
Священна тварина: Кінь (як і в інших сонячних Божеств). Іноді згадуються також лелеки (як на зобр. В.Крижанівського), які тягнуть колісницю Дажбога підземними водами уночі.
Символ: Коло, коло зі вписаним рівнобічним хрестом ("кельтський хрест", знак Небесного Вогню), свастика (зокрема, 4-променева), око, різдвяна зірка ("алатир" у контексті свята Коляди).
Лики (прояви, грек. іпостасі): Коляда і Купайло. Часто до його ликів також "зараховують" Ярила (як весняне Сонце).
У "двовір`ї": Ісус Христос.
Аналоги в інших індоєвропейських традиціях: вед. Савітар, Сур`я; індоіран. Мітра (у пізніх формах); грек. Геліос; герм. Соль/Суль (тобто Сур`я із закономірною зміною санскр. "р" на "л" у герм. мовах); кельт. Луг, Дагда.
Згадується у: "Повість врем`яних літ" (Іпатіївський список), "Слово о полку Игореве", давньоруський твір "Слово об идолах"; декілька весільних пісень (див. роман Ю.Яновського "Чотири шаблі"); можна також вважати колядницький рефрен "Ой, Дай Боже" залишком молитовного заклику до цього Божества; у "Велесовій книзі": д. 1, 4-А, 24-А, 25, 31 тощо (у різних варіантах всього на 21 дошці).
День тижня: Неділя (англ. Sunday).
Свята річного кола: Дажбогу безпосередньо присвячені 4 основних сонячних свята: Коляда/Різдво (24-25 грудня), Великдень (між 20 і 25 березня), Купайло (між 21 і 25 червня), Світовит/Овсень/Радогощ (між 21 і 25 вересня). Якщо розцінювати Ярила як лик Дажбога, відповідно, до цих свят можна додати ще й "яриліні". У РВ РПВ Дажбог також шанується 1 червня і Третій Спас (+ РПК; 16 чи 18 серпня).
Атрибути: Колісниця, солярне колесо (за Збруцьким ідолом).
Священна тварина: Кінь (як і в інших сонячних Божеств). Іноді згадуються також лелеки (як на зобр. В.Крижанівського), які тягнуть колісницю Дажбога підземними водами уночі.
Символ: Коло, коло зі вписаним рівнобічним хрестом ("кельтський хрест", знак Небесного Вогню), свастика (зокрема, 4-променева), око, різдвяна зірка ("алатир" у контексті свята Коляди).