Лада

Ім`я: Лада, Рада; іноді Леда.

Значення: 1) Богиня-Мати, Жіноче втілення Рода, Вселенська Гармонія (Лад) та Любов, дружина Сварога, старша Рожаниця. Покровителька жінок, шлюбів, родин, пологів, родючості. Порою року Лади, як і Дажбога, оскільки вони уявляються у вигляді зрілих, але ще не старих людей, є літо. Але, за повір`ями, саме вона на зимове сонцестояння народжує Божича-Коляду, тобто, разом зі Сварогом, приймає участь у створенні нового світу.
2) Уособлення подружньої любові.

Лики (прояви, грек. іпостасі): Часто Леля розуміється як лик Лади, що уособлює юнацьке, перше кохання. У РВ РПВ проявом Лади розуміють також Мати-Славу (Мати-Сва), що є уособленням материнської любові (любові матері до синів-воїнів).

У "двовір`ї": передовсім, Богородиця (хоча не всі свята, присвячені Богородиці, відповідають Ладиним).

Аналоги в інших індоєвропейських традиціях: інд. Сарасваті; грек. Лето (Лато), Гера, Гестія, частково Афродіта; рим. Латона, Юнона, Веста, частково Венера; герм. Фріґґ.

Згадується у: Фольклор усіх слов`янських (а також деяких балтських) народів, Ченстохівський рукопис Яна з Міхочина (XV ст.), київський "Синопсис" (XVII ст.). У "Велесовій книзі" це ім`я згадується у чоловічому роді: Ладо, Ладобог.

День тижня: Дуже рідко днем Лади вважається п`ятниця, але більшість рідновірів визнає цей день за Мокошею (двов. Параскева П`ятниця).

Свята річного кола: Загальнорідновірське: 8 вересня (Рожаниці, двов. Різдво Богородиці). ОРУ: 22 квітня (Велика Лада, хоча у більшості течій це свято - Лельник - присвячено власне Лелі). РВ РПВ, ССО СРВ: 17 серпня, 25 грудня. "Велесів Круг": 26 травня - 2 червня (Зелені святки), 29 червня (день Сварога, двов. Петра і Павла), 15-28 серпня (рос. "Ладино полетье").

Атрибути: Кільця, зокрема, обручки (за Збруцьким ідолом).

Священна тварина: Лосиха/олениха (за Б.Рибаковим); можливо, корова.

Символ: Достеменно не відомий.

Рідновіри про Ладу

Г.Лозко (ОРУ), "Боги Кола Сварожого": "За легендами, у Києві стояв храм Богині Лади, де була її статуя, прикрашена коштовностями, її одяг був гаптований золотими нитками. На голові Лади був завжди свіжий трояндовий вінок, вона тримала за руку Божественне дитя - свого крилатого сина Полеля. Його крилатість - символ невловимої любові, а з його долонь сиплються іскорки - символ пристрасного вогню. Грецька Богиня Лето та польська Леда тотожні з нашою Ладою. Дослідники вважають, що на острів Пелопонес ця Богиня прийшла з Подніпров'я і має ще пелазгійські корені. Її храми існували в багатьох країнах Європи, а її статуї досі прикрашають музеї Італії й Греції. Лада (Лето) в обох руках тримає своїх малих дітей, Лелю (Артеміду) і Полеля (Аполона)."

В.Куровський (РВ РПВ): "Прилітаючи у цей світ на чарівній колісниці, запряженій парою голубів і парою лебедів, вона розпалює вогонь небесних гроз, виводить з-за холодних хмар світлосяйне сонце. Богиня Лада принесла світові Живу Воду, прийшовши до людей по веселці з немовлям (Божичем) на голові. У руці вона тримає червоне яблуко з виноградною лозою. Немовля при цьому символізує Явлений (втілений) світ, а яблуко (або яйце)- початок усього сущого, камінь Алатир (Сваргу, Сонячний хрест). Приносили жертви їй також жінки, які не могли мати дітей, щоби вона сприяла зачаттю. Лада прийшла вперше до людей з яблуком та виноградом, виростила перше зерно жита."