Мара

Ім`я: Мара (незважаючи на те, що в українській мові іноді зустрічається наголос Мара), Марена, Морена, Морана, Мора, в даному варіанті пантеону ми ототожнюємо із Недолею та Нестрічею. Ім`я Мари-Марени сходить до спільного індоєвропейського кореня "mar"/"mor", пов`язаного зі смертю.

Значення: 1) Донька або сестра Мокоші, яка обриває (перерізає) нить життя; уособлення Смерті як природного явища (образ "старухи із косою" у сучасній масовій культурі - Її ж трансформований образ).

2) Власне Богиня Зими, Ночі та Смерті, яку тенденційно оминають увагою більшість рідновірських теологій і згадка якої водночас викликає шанобливе мовчання у будь-якого рідновіра. Розвинута теологія Мари-Морени існує лише в російському "Велесовому крузі" (див. "Чёрная книга Мары", "Славянская книга мёртвых").

3) В деяких системах рідновірського пантеону фігурує як друга дружина Дажбога, яка "жне" поле Життя.

4) Велика Темна Праматір у нечисленних "чорнобожних" течіях рідновір`я.

Лики (прояви, грек. іпостасі): Виділяються лише у теології "Велесового кругу"; ликами або служницями Мари можна вважати відомих з етнографії сестер-трясовиць/лихоманок; з певними оговірками втіленням Мари є також і Снігуронька - "юна" Зима, і Марена-опудало - "стара" Зима, що спалюється на Масляну.

У "двовір`ї": Мотрона, а також діва Марія (через співзвучність імені).

Аналоги в інших індоєвропейських традиціях: інд. Калі; грек. Атропос, Геката, Нюкта; рим. Морта; герм. Хель і, можливо, Скульд; кельт. Морріган (Морганна).

Згадується у: Народні обряди (свята Купайла, Явдохи-Плющихи, рос. Масляної, болг. обряд Мари Лішанки), Я.Длугош, "Mater Verborum".

Свята річного кола: Як вже було зазначено, більшість течій офіційно оминають шанобою цю Богиню, проте здійснюють традиційні народні обряди, пов`язані з Нею, на Купайла (проте яким чином Богиня Смерті з`являється у апогей сонячно-живильної сили - остаточно нерозв`язане теологічне питання) і на Масляну (у російському її варіанті: спалення опудала, що уособлює "стару" Зиму). Окремі ж свята, присвячені Марі, виділяються у "Велесовому крузі": 9 листопада (двов. день Мотрони Зимової) і 21 листопада (двов. введення Марії у Храм, що досить символічно відображає настання Зими).

Атрибути: Серп (пов`язаний із Місяцем; саме він у сучасній культурі редукувався у "косу") і чара (чаша); чорнобожники виділяють також ряд інших атрибутів.

Священна тварина: Достеменно не відома, можливо, крук чи змія.

Символ: Достеменно не відомий, проте у рідновірському середовищі побутують варіації на тему місячного серпика, а також т.зв. хрест Мари (автентичність назви уточнюється). Окрім того, можна зустріти варіації перегорнутої руни Альгіз, проте її автентичність у слов`янському вжитку досить сумнівна