Шлюбні традиції українцв

Цит. за  Українська етнологія: Навчальний посібник / За ред. В.Борисенко. – К.: Либідь, 2007.

У працях етнографів, істориків знаходимо дані про те, що церковне весілля в Україні було тривалий час притаманне лише панівному класові. Форма церковного шлюбу входила у побут дуже повільно, під тиском правлячих кіл, спеціальних указів синоду. Ще у ХVIII ст. вінчання в церкві і весілля часто відбувалися не в один день, а через певний проміжок часу, церковний обряд виконувався після сватання. Повінчані молоді жили окремо у своїх батьків до весілля. У джерелах зустрічаємо, що "суворо ганячи такий непобожний звичай, синод указом від 16 листопада 1744 року наказав священникам при самім вінчання брати з молодих підписку в тім, що вони зараз же після вінчання, не чекаючи весілля, почнуть жити сукупно, як годиться супругам. Результатом цього наказу було те, що на Україні стали вінчатися в один день з весіллям". "Але й тепер, - зауважує автор, - як часом трапиться, що весілля через якусь причину треба конче відкласти на інший час, звичай не велить вінчаним молодим жити вкупі" (Левицький О. Невінчані шлюби на Україні в XVI-XVIII ст. - К., 1908).