Важко сказати, коли народи індоєвропейської спільноти почали відзначати свято зимового сонцестояння. Точно відомо одне: у тих із них, що жили за сонячним календарем, це буле одне з найвизначніших (якщо не найвизначніше!) свято річного кола.
Живучи навіть у наш атомний вік, ми продовжуємо рік за роком бачити, як Сонце за рік ніби проживає усе життя: молодішає, набирає сили навесні, запліднює Матір-Землю і та дає нам врожай улітку, а потім воно повільно холоднішає, наче знесилюється, і, врешті-решт, "помирає"...але лише для того, щоб воскреснути (чи народитися) знову.
Адже смерть, руйнація для наших предків не була кінцем усьому і не видавала квиток "в один кінець". Передовсім це ... Читати далі »