Великдень Дажбожий - одне з основних свят річного циклу, користувалося великою пошаною у наших предків. Саме тому, можливо, більшість обрядів навіть майже без видозмін перейшло у Двовір`я, щоправда, з іншим "офіційним" тлумаченням. Звісно, ані час, ані примхи релігійної політики держави не змогли викореніти те глибинне розуміння Великодня, що вкарбувалося якщо не у людській свідомості, то у народних звичаях та чарівних візерунках писанок.
За логікою речей, Великоднем навесні наші предки лише один день могли називати Великим - той, коли день (як частина доби) стає більшим за ніч. Говорили, що у наш світ в цей час приходить те Сонце, що народилося на Коляду, починався новий аграрний рік.
Символи Великодня знайомі кожному українцю з дитинства - "паска"-куліш (фалічна форма уособлювала запліднюючі, творчі сили Природи), крашанки та писанки (вони, особливо розколоті, уособлювали новонароджене життя). Іншими важливими елементами були, згідно з етнографічними дослідженнями, катання на гойдалках, святкове оприскування один одного водою, "волочебництво" (юнаки волочили колоду по селі й співали пісень, бажаючи землякам гарного врожаю).

21 березня, як раз на Весняне рівнодення одеська рідновірська громада "Мокоша" запрошує усіх бажаючи взяти участь у цьому давньому святі. Збір о 12 годині дня за адресою: м. Одеса, перехрестя вул. Довженка та Французького бульвару.
З собою можна взяти: кулічі, писанки (читати про те, як їх роблять), крашанки; також можна написати на аркуші паперу, чого бажаєте від цього року.

Чекаємо на Вас!