F.A.Q. з Рідної Віри. Частина І

F.A.Q. з Рідної Віри. Частина ІI

F.A.Q. з Рідної Віри. Частина ІII

Форма входу
Категорії розділу
Творчість тих, хто вже пішов... [1]
Творчість громадівців [2]
Пошук
Наше опитування
Чи стане Рідна Віра знов домінуючою в Україні?
Всього відповідей: 181
Друзі сайту


Громада Рідної Православної Віри - «Вінець Бога» (м. Вінниця)

center




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
КНИЖКОВА КРАМНИЦЯ
Об`єднання Рідновірів України


Замовляти за вказаними у прайсах контактами, попередньо уточнивши ціну:

Для киян
pelazg@ukr.net - жрець Спас

Для мешканців інших міст і сіл:
blagovista7@ukr.net - Благовіста

НАШ БАНЕР:

<a href="http://mokosha.at.ua" target="_blank" title="МОКОША"><img src="http://mokosha.at.ua/Untitled-666.gif"/></a>

Велесич

Головна » Велесич » Творчість » Творчість громадівців

Ведослав Долгочуб

РІКОЮ КОБЗАРСЬКОГО СПІВУ

Сила нестримана рветься крізь груди,

Полум`ям вічності грає кобзар.

В полум`ї тім розчиняються люди,

Тануть по волі всесвітніх сансар.

 

Радість космічна затьмарює очі

Хвилею щастя крізь болі поріг.

Мудрість, пишаючись крилами ночі,

Страхи здуває з життєвих доріг.

 

Юне сп`яніння квітневою люттю

Ллється крізь співи старого сліпця.

Смерть, посіваючи сталою суттю,

Світло підводить до свого вінця…


ОСІНЬ ПЕРЕДЧУТТІВ

Квола осінь входить в дім,

Листям рясним зустрічає

Тих гостей, що по воді

Линуть, линуть з криком чайок.

 

Стогін вітру у душі,

Порожнеча йде степами.

Десь дерева та кущі

Похилились над борцями,

 

Що в сирій землі лежать

І лиш спогадами линуть

Крізь віки, що так біжать,

На прадавню Україну.

 

Вийду в сіру далечінь

Із туманом привітатись,

Скажу вітерцю: «Спочинь!

Ще не раз за шаблі братись…»

 

А за пагорбами снів

Нас чекає вільна воля,

Та не чути там пісні,

Що співає Дике Поле.

 

А я знаю, що робить:

Треба Райдугу шукати,

Щоб напровесні століть

Гідну зброю в серці мати!..


ВРЕМЯ РАССВЕТА

По полю рассвета шагами зарниц

Разносится весть о восстании скором.

Оковы условностей падают ниц

И слабость уходить полуночным вором.

 

Где тайной нездешней простлался туман,

Запели курганы и вторят им птицы.

Не хочется верить, что это обман,

Ведь слышен отсюда уж бег колесницы!

 

Сквозь раны небес тут прольётся заря,

И тело Земли умастится росою.

Задержат дыханье глубоки моря,

Волной провожая старуху с косою.

 

Стрелою калёной пронзив виднокрай,

В душе всколыхнётся предчувствие боя

За правду, за совесть, за вольный наш край,

Но прежде всего – за право покоя…


СУРМИ ОСЕНІ (PAGAN SCARS)

У джерелі ранкового світання

Я бачу присмерк помираючого дня.

Веселий Бог прадавнього кохання

Вертає геть свого буланого коня.

 

Не чути нам пісень отих весняних,

Не линути разом серцями до Богів.

У хмарах попелу і блисках полум`яних

Згорять без слави всі сини степів.

 

А хто не тілом – той зіпнеться духом,

Підкориться назавжди грецькому хресту.

І оніміє зором, серцем, слухом,

Забуде предків мудрість непросту…

 

Забвіння, морок, стогін серед тиші –

Не це, мабуть, очікував від нас Велес.

Чи не лунають десь промови віщі?

Та ні. Лиш предки дивляться на Русь з небес.


***

О, если б можно было описать рассвет!

И шелеста ветвей беспечных

Привычными словами передать Завет!

 

В потоке радостей житейских и сердечных

Спокойствий ледяных мой жаждет взор.

Зелёных Истин – вроде лёгких, но извечных –

 

В камнях тысячелетних прячется узор…

 

Категорія: Творчість громадівців | Додав: Ведослав (30.05.2011)
Переглядів: 563 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: